| Соціальний конфлікт і консенсус: історико-соціологічний аналіз |
|
Анотації Можаровський В.А. Соціальний конфлікт і консенсус: історико-соціологічний аналіз. — Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.01 — теорія та історія соціології. — Інститут соціології НАН України, Київ, 1999. Взаємовідношення конфлікту й консенсусу як соціальних феноменів розглядаються на матеріалах історико-соціологічної думки та сучасних теорій соціального конфлікту. Доводиться, що консенсус є не тільки протилежністю конфлікту, а й необхідним елементом його структури (внутрішній консенсус, консенсус механізму і консенсус розв’язання), засобом управління ним, шляхом розв’язання або локалізації. Можаровский В.А. Социальный конфликт и консенсус: историко-социологический анализ.— Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.01 — теория и история социологии. — Институт социологии НАН Украины, Киев, 1999. Взаимоотношение конфликта и консенсуса как социальных феноменов рассматривается на материалах историко-социологических разработок и современных теорий социального конфликта и менеджмента. В частности, указываются важнейшие условия установления в обществе консенсуса: легитимность власти, то есть убеждение граждан в том, что она действует с их согласия, в их интересах, реализует их волю и они признают законность ее существования, что превращает консенсус не в акт, а в процесс постоянного контроля власти со стороны населения; удовлетворенность гражданами своим материальным благосостоянием; наличие консенсуального мировоззрения, “общих верований”. Сам консенсус не может всегда быть всеобщим, имея исторический характер, он достигается за счет насилия (прямого или косвенного), материальной заинтересованности, воспитания и культуры (убеждения), основные его формы — конституционная и базисная. По своей сути это механизм и средство предотвращения конфликтов и управления ими, а также элемент его структуры. С последней точки зрения можно говорить о внутреннем консенсусе стороны конфликта, консенсусе его механизма и консенсусе разрешения. Первый из них является переменной развития конфликта: чем выше внутренний консенсус всех сторон конфликта, тем быстрее и успешнее возможно его разрешение; вторая является необходимым элементом развития конфликта, проявлением обратной связи и средством управления им; третий является составной частью разрешения или локализации конфликта. Mozharovskyi V.A. Social Conflict and Consensus: Historio-Sociological Analysis. - Manuscript. Thesis for a Candidate`s degree in Sociology by speciality 22.00.01 - Theory and History of Sociology. - Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyіv, 1999. A theory of social conflict and interrelations between a conflict and a consensus as social phenomena are reviewed based upon materials of historio-sociological thought. Its being demonstrated that a consensus does not only stay in contradiction to a conflict, but represents a necessary element of conflict structure (inner consensus, consensus of procedure, and consensus of resolution), as well as tool of conflict management, localization, and resolution. The present social conflict is more caused not by shortage of material resources or authority (power) distribution, but by disparity of correspondence between methods of social system management and its organizational and technological composition; by incompatibility of worker’s creative production potential with conditions of his labor activity. |
| < Попередня | Наступна > |
|---|
Скачати повний текст дисертації
Всі права на опубліковані матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення.
Автореферати українських дисертацій. Скачай безкоштовно!