Анотації

Зарапін О.В. Герменевтична феноменологія вчинку як апріорі морального пізнання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук зі спеціальності 09.00.01. – онтологія, гносеологія, феноменологія. - Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського. Сімферополь, 2003.

   Дисертація присвячена проблемі екзистенціально-антропологічного тлумачення принципів феноменологічної рефлексії. Подібна рефлексія передбачає можливість пізнання самих речей. У рамках феноменологічної установки мислення не протиставляє себе світу як суб¢ єкт - об¢ єкту, не займає позицію зовнішнього спостерігання, але прагне осягнути реальність зсередини неї самої, пізнати світ у такий спосіб, у якій частина пізнає ціле. Умовою цього виступає ситуація розширення людської присутності у світі, коли розумоосяжний, сутнісний зміст речей переживається й споглядається з точки зору внутрішнього рецепієнта. Подібна умова розкриває ракурс рефлексії, у якому сутність речей виявляє відношення саме до таких ситуацій, де людське існування виходить за рамки повсякденної, оточуючої його дійсності та співвідноситься із самим світом. Відношення, що утворене самим буттям та характером людської присутності у світі, відображається в понятті події.
   У роботі обґрунтовується необхідність морально-етичної реконструкції феномену події, що розвивається в традиції “філософії вчинку” М.М. Бахтіна. Етична спрямованість феноменологічної рефлексії зумовлена, з одного боку, обмеженістю чисто трансцендентальних основ апріорного, а з іншого боку, недостатністю їх екзистенціальної інтерпретації, що виходить з розуміння ірраціональної природи людського існування.
   Показано, що розсуд сутності утворює етичну ситуацію людського існування в світі. Дана обставина дає розглядати феноменологічне поняття сутності з точки зору морального пізнання належного.
   Ключові слова: феноменологічне апріорі, сутність, учинок, трансценденція, належне, моральне пізнання, подія.

Zarapin O.V. Germenevtical phenomenology of the moral act as a priori of moral cognition. – Manuscript.

Dissertation on competition of the scientific degree of candidate of philosophical sciences on a speciality 09.00.01. – ontology, gnoseology, phenomenology. – Tavrida national Vernadsky university. Simferopol, 2003.

   Dissertation is devoted to the problem of existential-anthropology principles of phenomenological reflexion. This reflexion presupposes a cognition possibility of things. Within the framework of phenomenological aim thinking does not oppose itself to the world as a subject is opposed to object, does not occupy a position of external observer, but aspires to encompass reality from inside to experience the world the same as part experiences whole. This is conditioned by an expansion situation of human presence in the world, where the comprehensive, essence of things is experienced and contemplated from position of the inner accessory recipient. This condition brings reflexion foreshortening to light, in which a thing essence displays a relation nominally to such situation, where human existence goes beyond the scopes of everyday surrounding reality and correlates with the world. Created by being and character of human presence in the world, relation is reflected notion of event.
   The work proves necessity of moral-ethic reconstruction, developed in act philosophy tradition by M.M. Bahtin. Ethic orientation of phenomenological reflexion is conditioned, firstly, by scantiness of transcendental basis of essence notion and secondly, by insufficiency of their existential interpretation, originating from irrational nature of human presence in the world.
   It is shown, that contemplation of essence will make an ethic situation of human existence in the world. The given circumstance allows to consider phenomenological notion of essence from the point of view of moral cognition of the due.
   Key words: phenomenological a priori, essence, moral act, transcendence, moral cognition, due, event.

Зарапин О.В. Герменевтическая феноменология поступка как априори морального познания. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.01. – онтология, гносеология, феноменология. - Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. Симферополь, 2003.

   Диссертация посвящена исследованию феноменологического подхода к проблеме переживания как особой формы априорного познания вещей. Основное внимание в исследовании уделяется экзистенциально-антропологическому анализу феноменологической установки, с точки зрения которой отделяемое от чувственно данного содержания собственное бытие вещи не реконструируется субъектом, а непосредственно усматривается разумом в качестве умопостигаемого явления самой вещи. Антропологическая экспликация такой установки предполагает, что человеческое присутствие в мире не ограничено чувственно усматриваемыми образами вещей, оно способно обнаружить реальность самих вещей, не отделяя и не противопоставляя себя миру как субъект - объекту. Такой подход заставляет отличать феноменологическую установку от теоретической, в рамках которой жизненный мир как повседневно переживаемая и созерцаемая индивидом окружающая реальность выступает явлением того, что само по себе скрыто от человеческого присутствия и непосредственно не обнаруживается ни в каком созерцании и переживании. В качестве методологической установки разума теоретическое познание отвечает задаче интеллектуальной реконструкции стоящих за явлениями сущностей вещей, основанной на различии субъективного и объективного как индивидуального и всеобщего, означаемого и означающего, созерцания и мышления и т.д.
   Феноменологическая открытость человеку самого мира схватывается в понятии “события”. Его смыслу отвечает условие, согласно которому обнаружение сущности требует от индивида выхода за пределы наличной действительности окружающего мира. В зависимости от характера расширение сферы человеческого присутствия в мире принимает формы поступка и трансценденции. В той мере, в какой трансценденция не образует метафизического содержания события, она оказывается недостаточной для рассмотрения познания как особого рода экзистенциальной ситуации человеческого существования. Противопоставляя познание переживанию, такой подход к основаниям экзистенциального анализа превращает данный анализ в деконструкцию, разоблачающую умопостигаемую природу вещей.
   В работе обосновывается необходимость морально-этической реконструкции феномена события, развиваемой в традиции “философии поступка” М.М. Бахтина. Этическая направленность феноменологической рефлексии обусловлена, с одной стороны, ограниченностью чисто трансцендентальных оснований понятия сущности, а с другой стороны, недостаточностью их экзистенциальной интерпретации, исходящей из иррациональной природы человеческого присутствия в мире.
   Показано, что созерцание сущности образует этическую ситуацию человеческого существования в мире. Данное обстоятельство позволяет рассматривать феноменологическое понятие сущности с точки зрения морального познания должного.
   Ключевые слова: феноменологическое априори, сущность, поступок, трансценденция, моральное познание, должное.

Скачати автореферат дисертації безкоштовно (повна версія)
Герменевтична феноменологія вчинку як апріорі морального пізнання